|
|
|
May 22nd, 2012
11:48 pm - море...
знаєш, як це плавати в холодному морі?
як заходити спочатку трішки, поступово звикаючи до льодяної води. потім зайти вдугре, втретє. і набратися сміливості та повністю зануритися в прозору масу. навіть відкрити на секунду очі. дивитися на білих медуз, яких так багато. трішки ненавидіти їх і зовсім мало боятися.
а потім все ж вийти на берег. голою.
і це не бажання бути іншою, а прагнення бути вільною. вже 7 років не уявляю, що таке купальник.
як одного разу зазначила моя подруга:" наше тіло постійно має щось на собі. але коли приходить літо - його страшенно хочеться відчути свободу. дай йому цю можливість!"
коли в мене ще були дреди, я думала що русалка. під водою моє волосся були схоже на довгі блакитні коси, а голому тілу було дуже приємно.
море! я ще за тобою не сумую. але скоро почну. до зустрічі!
|
March 6th, 2012
11:51 pm - подруга дитинства
у мене в голові постійно працюючий механізм. я багато думаю - там про різне - про свій блог, про картини, про поїздки, про обід, про прибирання і ще про роботу, задачі, цілі, мрії... куди сходити, як себе вести.
лише на йозі я зупиняюся і не думаю, хоча теж не завжди.
тому відчуття щастя у мене дивне. я ніби завжди на хвилі, але дуже часто навіть не можу зрозуміти, що зі мною.
і ось в цьому мені допомагають різні люди. часто, що я сама все собі вирішую. але без допомоги різних дрізів, інколи важко відчути себе.
і ось розпочинається.
історія про подругу дитинства.
у мене така є. і навіть не одна, а їх 3.
але лише одна зараз живе в києві. всі інші - досить далеко.
ми зустрічаємося рідко. але відчуття завжди казкові. я ніби стаю маленькою і згадую, про дитячі ігри, перші закоханості, якісь таємниці. мені не потрібно бути з нею веселою, класною чи ерудованою. не потрібно думати про свій зовнішні вигляд. я просто люблю з нею розмовляти, гратися з її маленьким сином.
у неї вже є дитина! вона мама, а колись була моєю подружкою і ми гралися в барбі.
це приємно, коли вона мене слухає, коли вона щось сама розповідає,
я навіть сьогодні відмовилася від походу на відкриття.
гарно було. і ще - вже скоро буде справжня весна! рахую години.
|
February 9th, 2012
12:37 am - ісландія. фантазія.
закохуватися. у різних чоловіків. потім стояти на зупинці вдень і згадувати - про доторки, слова, якісь ідіотські посмішки, незрозумілі натяки, а ще - поцілунки, тримання за руку і божевільні танці.
не знати що з цим робити. писати листи, сторінку за сторінкою, відправляти їх собі поштою.
варити гарбузовий суп на сніданок.
з немитим посудом розбиратися.
погоджуватися на авантюри, постійно кудись не встигати.
тримати голову в руках, пити таблетки пачками, сміятися від незрозумілості, від власної недоречності.
слідкувати за тобою - через соціальні мережі, стояти під будинком на морозі, дарувати мандарини і прости, благати про зустріч, про ще одну можливість тебе побачити.
такого мені не вистачає.
щось потрібно з цим робити.
і як добре, що скоро весна!
|
February 6th, 2012
11:13 pm - .
так чи ні.
думаю над цим.
|
February 3rd, 2012
01:25 pm - про.
про мистецтво. слухаю дуже багато.
про себе. думаю дуже мало.
про радість. відчуваю її постійно.
про зиму. мерзну страшенно.
про новий дім. він прекрасний.
сьогодні не вийшло сонце. заховалося за важкі снігові схари.
відчуваю, яка я нестерпно самотня в обід.
життя ніби завмерло. в собі і в тілі. з білими руками і тихими твоїми, такими ніжними словами. в теплому теплому ліжку, де постільна білизна кольору макового поля, мені приємно залишатися подовше.
я знаю - зараз найкращі моменти, коли я максимально вільна у поглядах і діях. коли мені знову приємно дивитися на себе, не дивлячись на неідеальність.
у мене доросле обличчя. але добре що все інше - в початковому стані.
навіть не мрію про тепло. насолоджуюся холодом. і зимою. льодом під ногами, снігом навколо. насолоджуюся собою.
|
January 24th, 2012
03:08 pm - квіти.
так важко заснути, коли в голові живуть мухи. їх дуже багато і всі вони розповідають свої історії - більшість з них навіть не мають уявлення, що я їх чую.
а ще важче прокидатися, бо сни останнім часом зовсім розгулялися.
залишається лише одне - дивитися. цим я і займаюся.
дивлюся на квіти.
|
January 18th, 2012
05:54 pm - середа 18.01
сьогодні хочеться валятися. і знаю, що мала написати багато, обробити багато інформації, приготувати запечені овочі та чіз кейк, але...
мені сьогодні хочеться ніжитися під своєю салатовою ковдрою, простягати ніжки і їсти сир. оскільки я вже майже 2 місяці не палю, то зекономлені гроші я витрачаю на корисну смакоту.
№1 хурма - я об'їдалася всю осінь і вже половину зими. вона така в'зка, у шлунку одразу стає так прохолодно і добре. ммм...
№2 сир - ніколи не була його фанаткою. але нещодавно завітала на районі до грузинської лавки і зрозуміла, що бринза - це така смакота. звичайна, без спецій. білосніжка, а як добре вона хрумтить під зубами.
а ще моцарелла! я продам за неї душу. я купила сьогодні великий шматок і протувала її разом з апельсином, ківі, горішками та сухофруктами. це неймовірне задоволення.
_____________________________________________________________________________________________________________
і на останок. я страшенно не люблю мити голову. навіть можна сказати ненавиджу. і своє тонке біле волосся теж. хочеться дреди назад - але це вже давно не моє. що робити??? можливо - налисо! і всі проблеми пройдуть?
|
January 11th, 2012
08:27 pm - паспортний стіл
я вже близько місяця відчуваю на собі увесь тиск бюрократії і паперово-дріб'язкових недоліків нашої небездоганної системи. але сьогодні - був апогей моїх поневірянь.
я прийшла за 15 і хвилин, а кімната в 5 м.кв була перенасичена старими, кволими, смердючими людьми, які кричали і називали мене - он та - в червоній шапці.
прочекавши в черзі з годинку - я врешті решт дочекалася і підійшла до немолодої працівниці, яка все писала від руки і дуже довго і 3 рази відправляла мене по різним кабінетам.
через 2 години - вона мене завірила, що свій паспорт я можу отримати лише за місяць, а на прохання зробити швидше, бо конче необхідно - лише підняла на мене свої намальовані брові і прорекла: " це не мої проблеми".
я ж одразу згадала, що вона бідна і жадібна і захоче грошенят. дуже лагідно натякнула і вона мені ледь помітно передала маленький папірець з цифрою 50.
ось так - вперше спробувала себе в ролі дорослої, адже лише вони звикли до таких непростих ігор.
до речі, паспорт заберу через 1 день!
|
09:55 am - ранково
Казковий ранок. Один із тих, про які я вже забула. Так довго почуваючи себе втомленою, змученою, дійсно нещасливою – хоча на це ніби не було причин – купа знайомих, купа справ, цікаві проекти – та я страшенно виснажилася бути не собою.
Я ж знаю – хто я є. така дитяча присутність в кожній дії і бажання робити геть дурні речі.
І не писала – я вже більше року, а раніше мені це подобалося, стрибати по своїм фантазіям і відчувати це дике натхнення у всьому, навіть у дрібницях, що розкидані на моєму столі, що заполонили тюбики з фарбою, навушники, кабелі різної довжини і різних кольорів (хоча, якщо чесно, то лише двох), книжка про Дега, яку я якось накурена довго розглядала і дивувалася красі кожної картини, кажучи собі, мовляв , він найгеніальніший з тих, кого я бачила, ментолові льодяники з старбаксу, книжка « 1000 правил життя»… ще дуже багато чого.
Але зараз загадаю якусь сторінку з цієї книжки, хай це буде 45, 4 стрішка зверху
Що за дивна публікація, вона без нумерації! Добре – виберу будь-яку, і фраза стане вирішальною у прийнятті рішень сьогодні!
Никогда не говори никогда
Домовилися – я зовсім не проти сьогодні взяти участь у дурних затіях, хоча запланувала собі спокійних день з походом на пошту – хочу відправити бандероль в армію, де один мій друг-гей практикує над своєю силою волі. Я планую скоро поїхати і подивитися на це диво на власні очі. Адже це друг ще рік тому він був травесті дівою в Енді барі, а вже 2 місяці як носить шенель та гумові чоботи з автоматом через плече.
Насправді, я хотіла написати про сон. Такий приємний, від якого відчуття любові в тілі і думках, а ще в пальцях, в очах, і навіть в голосі. Мені наснився мій знайомий, який одружений, але в польотах мого розуму він був вільний і він запросив мене на побачення, катав на своєму байку, лежав зі мною на траві, літав зі мною високо над землею. Було дуже романтично.
Зовсім не хочу сказати, що у мене немає в житті романтики, але це було так приємно, що одразу захотілося побачити цього знайомого, але… він одружений. Тому це лише залишиться сном. Шкода.
|
June 2nd, 2011
11:35 pm - лист до моря.
незалежно від віку і відчуття, - все одно коли приходить літо хочеться роздягатися, зкидати важкий та липкий одяг і бігти по гарячому піску до моря, по дорозі зкидати спідницю і труси, майку і буси, а лише потім взуття, бо пісок такий розпечений,- і з головою в хвилі, солені і вологі, прохолодні і шумні.
як двері балкону, які постійно риплять, так і моє тіло скрипить від натиску міста. я постійно біжу, вперед, до досягнення цілі, а якщо ціль одна - невідома, тоді стає якось незрозуміло для чого бігти.
згадується, я любила сидіти на горі і дивитися на захід сонця, без окулярів і з вимкнутим телефоном, з брудними нігтями і нечесаним волосся, у штанах з плямами і серцем, що було заспокоєне спокоєм.
а тут в місті, купа спокус, незрозумілих натяків і пустих обіцянок.
а там - приємність.
мені хочеться на море! будь ласка море візьми мене до себе! я буду тобі вічно вірною і не буду нарікати, що ти мені набридло! обіцяю!
Current Music: радіо інтернет
|
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.2){kind=small}
estebanovna's journal
