> Recent Entries
> Archive
> Friends
> User Info
> previous 20 entries

November 10th, 2009

(Leave a comment)

09:21 am - до міста наближається зима  коли приходить холод страшенно важко прокидатися вранці. хочеться ніжитися під теплою ковдрою ще декілька хвилин і знову ще і ще. та найчастіше осінь, зі своїми похмурими днями, - старт для нових звершинь після довгого і теплого літа. ну чому у нас є холодні пори року?  але, як казала моя мама, - у нас би не вимирали всі віруси і було багато різних захворювань. а ще я мушу звикати постійно когось втрачати (звісно, на певний час, та все ж). різні люди приходять-йдуть з мого життя. мабуть, всі ми з часом від плідного спілкування вичерпуємо одне-одного і мусимо йти далі, щоб підкорити нові горизонти і подивитися на світ через інших людей. ось так трапилося з софійкою, моєю давньою подругою - ми не спілкувалися майже рік - а тут почали бачитися майже щодня. так в чому ж цінність людей для нас і чому вони так раптово з"являються і так само раптово щезають? думаю, що це частина світового кругообігу. можливо, якісь інші пояснення. та, на жаль, я мушу бігти - на заняття, роботу, зустріч, а потім повернуся до коханого; буду пити зелений чай з м"ятою та медом, малювати свого павучка і слухати голосно музику. Current Location: дім Current Mood: cold Current Music: тиша Tags: мрійливо

(Leave a comment)

November 9th, 2009

09:54 am - магічність слів. поява нових літер у словнику, як приємний перехід до чогось дось невідомого. і ось я, дійсно спромоглася і наважалися повернутися до минулого - все було нормально, навіть радісно. я тішилася новими платтями, поїдала тоннами карпів зі смаженою цибулею і багато-багато слухала про війну, німців і бабусену юність. якось завжди по-різному у батьків: але це ніби випробування - ніколи не знаєш кінцевого результату. відсутність постійної зайнятості змушує мене створювати її. і тут вже не потрібно бути надто експерементаторською - головне повірити у власну креативність і подивитися правді поміж очі - що швидкоплинність часу і маргинальна суперральність десь поруч, але не в мені. бо я знаю, що відчуваю - кохання, яка діє на мене як валер"янка для кота - можу і не можу одночасно. спати так солодко, але я маю чітке відчуття - я виспалася накінець і зараз я пропускаю щось дійсно для мене важливо, прокидаючись десь в післяобідді. нечесно так марно витрачати свій дорогоцінний і золотий час періоду розквіту молодості. варто подивитися за вікно. місто в сезоні туманів. я в сезоні мовчання. Current Location: дім Current Mood: chipper Current Music: тиша Tags: прохолодність

(Leave a comment)

November 4th, 2009

(Leave a comment)

November 2nd, 2009

(Leave a comment)

November 1st, 2009

07:46 pm - хворобливий психоаналіз.  у хвилинки, коли ніби все зрозуміло часто приходить відчуття, що всі моменти уже давно прожиті і власне бажання творити пропадає навіть щезає за завісою і тагарем минулого. хочеться як вперше подивитися на світанок. думаю, я хотіла би жити один день. така собі дівчина-метелик. а потім наступного дня - я вже зовсім інша людина на південному континенті з валізою в руках. і мені вічно 22. з посмішкою і білими зубами. і я не знаю ні хвороб, ні розчарувань. "за них же подумали сценарісти",- сказав юіті і вийшов в іншу кімнату. як це жити і знати, - все було, це лише повторення вже прожитого. день за днем - лише змінюються декорації. як можливо вижити в жахливо холодному місті, коли за вікном пустоти барханного типу і навіть немає санта клауса. кажуть, рятую кохання. але все ж що в ньому такого? день переходить в ніч, кохання - це жахлива провокація. осередок болю і страждання за якоюсь ефімерною істотою, якої навіть в природі неіснує. сни-фантазії, де бажаний об"єкт схожий на ідеального героя; в реальності ж він справжній покидок з блакитними очима. пуста коробка шоколадних цукерок, жовто-рожевий кайф у вигляді ковдри і музика, якої немає рівних - вона ж популярна. прам-пам-пам. у вічності є теж свої плюси. мабуть, інколи хочеться більшого ніж є тут і зараз. Current Location: дім Current Mood: refreshed Tags: налаштування власного мозку.

(Leave a comment)

October 21st, 2009

(Leave a comment)

October 14th, 2009

05:12 pm - легко буває лише влітку, а зараз чомусь вже осінь.  все страшенно заплутано. так ніби все у сні але я жива тут, серед людей, які навіть мені не подобаються, серед пустощі яка через дорогу, яка за вікном і яка роздирає на шматки. коли хочеться інше тіло, коли осінь видирає останні шматки свідомості і залишаються на спогади лише білі плями на тілі. і все. тут немає відповідей чи заперечень. можливо, я десь помилилася - перейшовши не на ту сторону. я посміхнулася. знайоме відчуття легкого шаленіння. згодом прийде легке збудження. як кров, яка з мене витікає, поступово звільняючи місце для нового дослідницького відкриття у власному тілі. через біль і страждання я бачу лише третю частину картинки та тихо собі повторюю: Чого просиш, мила, - те тобі і дарується. хотілося - на - отримуй і радій! тільки будь обережною - тобі цей горішок не розкусити. так і приходиться сидіти тут, на самоті, - бо ніякого бажання виходити в осінь і йти немає. є лише депресивна самотність, від якої нікуди дітися, навіть не втікти у теплий дахаб, хоча я б могла і зробила це. сміливості на втечу лише не вистачає. щоб її! протікаю, витікаю і пролягаю, проміняю тебе на себе, душу на спеку, воду на віскі і будь що буде, вечори ж такі холодні, а життя одне і таке прекрасне, що голова йде обертом від відсутності слів. боюся цих слів, та сама тихо шаленію. сходячи з розуму кожної осені. але скоро прийде нове і я буду в ньому. дякуючи собі і тобі. моя незгасаюча рокзірка! Current Location: київ, нове помешкання Current Mood: apathetic Current Music: Емі Вайнхауз Tags: шоколадні звірята давно вже сплять.

(6 comments | Leave a comment)

September 30th, 2009

09:15 am - сонна я в осені. вранці прокидатися і бігти. біжу на зустріч новому враженню від наступних днів, коли було шалено весело і дуже смішно. втомлено споглядаю на вже жовті дороги і розумію, що всі слова чомусь стали непомітними і тихими відгуками недалекого перетвореного спалахнілого чистого затишку, коли я поспішаючи їм свою ранкову котлету, запиваючи з величезного посуду літри трав"яного чаю і звісно пиріг - яблучний, який вона випікала ще не думаючи про нас, ще не знаючи, що ми будемо ніжити в її промінні перевертатися на її кремових простирадлах, коли вона буде зовсім поруч - на відстані витягнутої руки, яка тримається чомусь на відстані. балачки навколо, одні суцільні тріплення про нереальність атмосферного тиску протягом останніх декількох днів. радіація, яка так чітко відчувається після трьох місяців перебування на чистому повітрі. фабрика по вприскування джинтоніку через трубку діаметром в декілька метрів. я знайду. терміново все, поступово створю власну діафрагму і перетну просторову відстані для власних пошуків. бачила. подивися і ти. моя мила приємність. Current Location: без дому Current Mood: amused Tags: тихо

(Leave a comment)

September 24th, 2009

09:20 am - шукаємо нове помешкання для наших прекрасних ... привіт-привіт! ми довго подорожували, нас не було ціле літо і вже початок осені. але ми хочемо повернутися і мати свою квартирку(кімнатку) в місті-мрії, де так чарівно восени, де листя жовте-жовте. якщо у вас (когось) є будь-які варіанти-пропозиції - це б так допомогло. я страшенно хочу вже тусити на всіх вечірках, а для цього мушу мати де ночувати і малювати. ми найчарівніша парочка у Всесвіті  і станему ще вдячніші світові, якщо хтось нам допоможе в: -можливо ваші друзі здають квартиру-кімнату; -можливо ви шукаєте сусідів; -можливо просто щось чули-знаєте; - якісь класні сайти, якогось крутого ріелетера(який не бере комісію)). і я звісно знаю, що ми будемо жити в найчарівнішому місці з найпрекраснішими людьми. Current Location: ще не там Current Mood: ecstatic Current Music: тиша Tags: пошук квартири

(3 comments | Leave a comment)

September 20th, 2009

(Leave a comment)

September 3rd, 2009

11:16 am - бла бла бла  кажуть коли стаєш дорослішим то стаєш серйозним - неправда. просто все сприймаєш через призму досвіду; і я вже не поїду на рок фестиваль, валятися в болоті, пити пиво і кричати під кемікал бразерс. і тому що я вже застара для цього - а лише тому що я вже це мала і більше на жаль не хочу. проте я хочу щось нове - там де мене ще не було - на балі - вчитися сьорфу, в ізраїлі - на червоному морі - вчитися дайвінгу і плавати з дельфінами; на показах мод в мілані, парижі і нью-йорку; серед групи художників, що розмальовують спальні райони москви і мабуть ще мільйон іших справ. а ще я виросла. однозначно і точно. стала гарною молодою жінкою з власним смаком, величезним серцем і милою посмішкою. і знаєш - все - все, що мене оточує робить мене щасливою, все до чого я доторкаюся перетворюється на приємну іллюзію. жити - неймовірно і привабливо водночасся.   (люблю твоє волосся) --  Current Location: крим - готель ялта Current Mood: cheerful Current Music: якась новорічна інтерполяція Tags: жити і не пити

(8 comments | Leave a comment)

August 30th, 2009

(1 comment | Leave a comment)

August 21st, 2009

01:28 pm - дай мені хтось досить сил!!!  ти мене перетворюєш на пряме і розчинене насіння, в тобі якась нейомовірно педантична вічність прихована і навіть злитися на тебе дуже приємно, бачити як мене роздирає все назовні а ти сидиш і ще більше добиваєш мене металевою лопатою і не думаєш про спотворення моєї вже навіть досить дорослої реальності. тому я би тобі відповіла - пішов в садок, подрочи там і можливо полегшає. фух. кайзер підмітив, що моя злість притягую чужу злість. все взаємопов"язано. краще сміятися. мені неприємно знати, що у відстані декількох кілометрів ти передаєш мені свою розпеченість людьми. припинити нити. припинити пити. переробити слова у фарш ніжно зеленого кольору. бачити дії. чути руки і чомусь завжди дивитися назад, на те чому так хотілося бачити і ти своїми мріями все це гарненько зліпив-зклеїв. хочеться шоколодного печива, з ніжним мендальним кремом і вершковими радостями. і навіть коли зовсім хочеться спати, а не тусити-сидіти-падати і відморожувати собі пальці, миючи ввечері посуд після страшенно смачного картопляного салату і таких перчених кабачків-баклажанів +(все було пізно - все було рожево-все було чомусь психодилічно-всі були накурені). мені набридло бути негарною, не бачити і не чути приємностей і компліментів. відчуття своєї жахливості, монстрячості і просто жаху, що наповнює мою власну свідомості, всі органи, всі думки і ніжні пальчики. коли прийде мій зоряний час - все спотвориться. а я перетворюся сама на себе - така чарівна умка. до речі - ти - основне моє гальмуюче створіння. люблю і боюся, ніколи не плачу, лише думаю - про різне -про тихі і ніжні доторки, до себе до прекрасного, до тебе - іншого, чужого, не мого, а не бачиного і чарівного. все несуттєво, все пройде, закінчиться. а я - буду собою. в собі. в дітях, які скоро народяться, прийдуть на зміну власним пробаченням і крикливим родичам.  на цьому піду до басейну, до гламурних сучок, до чоловіків які немає великого значення, з коктелями і молочними шейками; зі справжніми і чомусь забутами, коли тебе тут не буде - все буде якось по-іншому, в чарівності і меланхолічності; бачу, що не сумно, чую і мовчу.тобі інколи навіть буває дуже і дуже непогано. вечір буде іншим, а ти будеш зі мною? Current Location: крим, десь близько цивілізації Current Mood: annoyed Current Music: дитячий шум Tags: моя гіперреальність

(Leave a comment)

August 19th, 2009

11:46 am  часто буває не по собі. часто буває занадто весело. зрозуміло, що життя тут і мотивація тут якась перетворена на гру в двояку призумпцію. і хто крім мене вирішить чи є щось тут фатального або можливо незрозмілого. відчуваю злу маріїну силу, боюся до неї доторкатися. бачу - все. вчу - всіма. в слові все стає прямокутним і здається навіть дико паралельним. чекаю на тебе. кохаю тебе. мрію про різне. ненавиджу червону кров. страждаю від бруду і п"ю джерельну воду, червоні помідори, зелені огірки і багато петрушки. салати і рис, піца із запашним чілі і люди, які інколи мене дратують до білого кольору і тихі лежання на жовтому домашньому простирадлі. бути тут - жити. вся до кінчиків дредів - жива! засмагла, з білим вибившимся волоссям і геть без прикрас. я і є сама собі прикраса. ще декілька днів і літо закінчиться. трішки сумно. трішко спекотно. дуже добре. (любов - це найфантасмагоричніше відчуття у всесвіті) Current Location: майже дім Current Mood: indifferent Current Music: майже море Tags: трампам

(1 comment | Leave a comment)

July 28th, 2009

11:58 am Я дуже хочу поїхати до Берліну на мтв! Тому голосуйте за мене прекрасну і я вам буду висилати берлінські цукерки і натуральні соки!!!

(Leave a comment)

July 17th, 2009

(Leave a comment)

July 16th, 2009

10:49 am - коктейль "Каламбур" Моя закоханість в красу не зволікає відкрити нові горизонти. Патриція з кремово-полуничним кольором очей і неспотвореним майбутнім; хіба що Тім перетворить її на домогосподарку місцевого маштабу. Мільярди відчуттів, які самі-пособі оселилися в моїй голові частково заважають дихати, натякаючи на власну першовчергову унікальність і гетероскопічність. Розчарування приходить як післястан, передлітургічна сумбурна гіперрадість. І вже хлопчик-гібрид просто і навіть дуже лаконічно перестає цікавити та відновлення інтересу - як процес і створення - знецінюються та (-але) переходять у межову радикальність. Поява снів-реалій хоча і захоплює, та інколи реальність все ж краще, навіть без отих хлопців-перевертнів, потягів-крамничок і дико старшенних емоцій. Бути тут, жити і спати, бачити дітей, віддавати їм свою яскраву самобутню сутність. Це все дуже чарівно, перетворювально, спроможно-солодко та дуже каркасно. Дев"ятнадцять швів. Моя сестра періодичдично перерізає собі зв"язок зі світом, створюючи багряні рікі темно-червоного кольору. Цього разу вона ледь не померла і у свої 19 заявляє, що жити вже майже не хоче. Навіть з мосту хотіла стрибати,- як драматично, скажете ви. Зараз вона вже 10 днів перебуває в психіатричній лікарні за містом. У всіх нас свій, такий просторо-драматичний шлях. Бум! і ми вже зорі. (Я терпіти не можу таких тіток як Інес, - жирна, гидка та ще й намагається мені сподобатися. Одразу кажу - у неї нульові шанси! Враховуючи факт, що навколо лише одні тьолки) + ( Кармен - ти теж ніяка, тому навіть і не думай!) Нарізано-перетворено і збаламучено. Все в мені і я цьому безмежно радію. Current Location: далеко Current Mood: calm Current Music: тиша Tags: по-літньому

(2 comments | Leave a comment)

July 15th, 2009

11:37 am - вся моя любов перетворена на воду. дощовий синдром недосяжності. всюди то там то тут тече вода з неба. і тут вона тече. голосно, з блискавкою і громом та все ж якось хочеться бути тут, незалежно від відчуттів змокрілості тіла і вологості нервових закінчень. поява Патрисії і Ніка в групі змусила мене задуматися про вічне відчуття гармонії дитячих стосунків. і справа не в іграх і радості, а в погляді, коли між ними виникає ледь помітний зв"язок-міграція. засипати і прокидатися стає все важче і все приємніше. кохатися під дощем з відкритим на вулицю вікном і бразильські пісні і неспроможність осягнути вже передбачуване попивання чаю десь в пуерторіканському морі де і риби то не живуть. вся схожість стала досить помітною. твоя симфонія виконана спеціально для Альберта. Current Location: десь тут. Current Mood: jubilant Current Music: звуки-крики Tags: все є тут.

(Leave a comment)

July 8th, 2009

11:31 am - лист невідомому другогові. як починається класичний лист: Привіт, мій милий друг дитинства! Далі можлива деяка інтерпретація власного пошуку чогось оригінального: Чула у тебе все добре чи А як там твоя робота? Та можливість інтернет простору спотворила таку звичну нам реальність справжнього автентичного листа, де все вибудовується у послідовному сполученні крапок-симоволів і досліджень-перепетій власного життя. Це все призводить до того, що я зараз, сидячі в холі величезного готелю, замість описання своїх вражень від купання в Чорному морі, - пишу чи тобто проводжу дослідження власної письмової спроможності створити діагональну співреальність чи тобто переписану чи перечитнану з власних думок мою псевдо реальність. Навіть перечитувати цю бредогенерацію не буду. І тобі не раджу. Ну ось і врешті-решт привіт! Море сонце і вода, гори місяць, алкоголь. Все це разом створюють мою реальність. І це лише частинка мого часу. Все інше зайняте дітьми, доглядом і пошуком компромісів між власними бажаннями і існуючого буденністю. Інколи мрію про холодну зиму, інколи лише про морозиво, йогурти і льодяний. І звісно про зустріч з тобою! Бажано все ж жити наповну. Кричати коли дісно хочеться і коли лише думаєш про це; брати незнайому дівчину за руку і йти з нею в кіно, прокидатися раптово о 5 і дивитися на світанок наодинці. Стрибати на одній нозі посеред натовпу і поїдати тоннами фрукти і салати з смачного-запашного салатику. І любити - все - тебе, себе, мене, навколо, цілуватися, пристрасно кохатися і віддаватися екстрімним думкам. Бо твоя реальність - це відчуття блаженства! Чао. Current Location: далеко-близько Current Mood: high Current Music: спокійно Tags: лист

(2 comments | Leave a comment)